Свята дівчинка Марія, маючи заледве 3 роки, як каже передання, просила своїх святих батьків, щоб віддали її до храму на служіння Господеві, згідно обітниці яку була склала Богові.
Марія залишає Назарет і в супроводі своїх батьків іде до Єрусалиму. Життя Марії у храмі полягало на постійній молитві. Господь Бог власне там, у святині, готував Приснодіву до отримання привілею богоматеринства. Будучи у святині, Пресвята Діва молилася, бачачи людський рід після упадку Адама у жалюгідному стані, просила про зіслання Месії. Марія ніколи навіть близько не могла собі подумати, що це власне Вона стане тою обраною Жінкою, яка народить Спасителя, – такою була Її покора…
Сьогодні молимося і просимо щоб Найсвятіша Діва на свій взір пожертвувала нас Богові, так, як це Вона зробила у пам’ятний день Її введення до храму. Найкраще ми можемо подобатися Богові, коли будемо відданими дітьми Марії: пожертвуймо Їй себе і все, що маємо.
Марія з ранніх літ віддалася Господеві, натомість ми дуже багато змарнували часу на служіння світові і своїм забаганкам у цілковитому забутті про Бога і Марію. Біда тому часові, у якому не любили, але краще пізно розпочати ніж ніколи. Розпочнімо вже сьогодні служити Марії, разом з Нею відрікаймося усього, що нам перешкоджає і віддаймо своє серце Господу Богу.
Св. Альфонс заохочує: “Жертвуймо Марії свій розум, щоб думав про любов, на яку заслуговує; свій язик, щоб Її прославляв; своє серце, щоб Її любило”.
Нехай Марія прийме цю жертву від нас нужденних грішників через ту радість якої зазнала, коли в святині віддалася Господу Богу. І навіть якщо ми пізніше віддаємось Марії, не втрачаймо відваги, але через подвоєння своєї любові до Богоматері стараймося наздогнати втрачений час.
